Дмитро Горбачов, найвідоміший в Україні мистецтвознавець,
консультант аукціонів Christie’s та Sotheby’s,
упорядник альбому «Українське малярство останнього тисячоліття. Від Алімпія Печерського до Казимира Малевича»:
Українські й українсько-російські художники були першими в абстракціонізмі.
Василь Кандинський – і москвич, і одесит. Казимир Малевич, який називав себе українським патріотом. Його небіж (він ще живий) згадує, як на кухні в Житомирі батько й дядько потай співали «Ще не вмерла Україна…». Мова Малевича була пересипана українськими словами, а коли він хвилювався, то й узагалі переходив на українську. З великим пієтетом він ставився до українських селян і вважав, що їм нема зносу, – малював їх такими богатирськими чоловіками. А після 1929-го року – безпорадними, бо зрозумів, що навіть таких міцних більшовики змогли переламати. А який у нього відгук на Голодомор! Обвуглений селянин між закривавленим хрестом і закривавленим мечем! В Україні співали тоді «При дорозі хрест високий з Господом розп’ятим, всенький кулями пробитий, кров’ю обіллятий…».
Першими були й наша кубофутуристка Ася Екстер і мій улюблений Олександр Богомазов. І конструктивіст Володимир Татлін. До речі, він був також професійним бандуристом. Хлопцем прибився до кобзарів, коли втік від мачухи. Навчився в них не тільки співати й удавати з себе сліпого, а й робити бандури. Перед війною 1914 ро ку його з групою кобзарів повезли на Виставку російського народного мистецтва у Берлін. Почула його курфюрстиня, й він отримав запрошення від Вільгельма ІІ – співав тому козацькі думи. Отак він заробив трохи грошей і поїхав до Парижа. Мріяв побачи ти роботи Пабло Пікассо. Сів біля його майстерні й почав співати. Пікассо потім розповідав радянському мистецтвознавцеві Міхаілу Алпатову, мовляв, Татлін так гарно співав і грав, що він запросив його до себе. А той раптом зі сліпого кобзаря перетворився на цілком зрячого й почав роздивлятися роботи метра. Тоді ж Татлін закохався в двомірні скульптури Пікассо і почав робити так звані контррельєфи. А потім уславився баштою Третього інтернаціоналу. Першими ми були і в концептуалізмі: роботи Василя Єрмилова 1930-их років. Між іншим, це помітили французькі мистецтвознавці й написали, що він випередив Європу на цілих 10 років.
Повністю тут: Tyzhden.ua
консультант аукціонів Christie’s та Sotheby’s,
упорядник альбому «Українське малярство останнього тисячоліття. Від Алімпія Печерського до Казимира Малевича»:
Українські й українсько-російські художники були першими в абстракціонізмі.
Василь Кандинський – і москвич, і одесит. Казимир Малевич, який називав себе українським патріотом. Його небіж (він ще живий) згадує, як на кухні в Житомирі батько й дядько потай співали «Ще не вмерла Україна…». Мова Малевича була пересипана українськими словами, а коли він хвилювався, то й узагалі переходив на українську. З великим пієтетом він ставився до українських селян і вважав, що їм нема зносу, – малював їх такими богатирськими чоловіками. А після 1929-го року – безпорадними, бо зрозумів, що навіть таких міцних більшовики змогли переламати. А який у нього відгук на Голодомор! Обвуглений селянин між закривавленим хрестом і закривавленим мечем! В Україні співали тоді «При дорозі хрест високий з Господом розп’ятим, всенький кулями пробитий, кров’ю обіллятий…».
Першими були й наша кубофутуристка Ася Екстер і мій улюблений Олександр Богомазов. І конструктивіст Володимир Татлін. До речі, він був також професійним бандуристом. Хлопцем прибився до кобзарів, коли втік від мачухи. Навчився в них не тільки співати й удавати з себе сліпого, а й робити бандури. Перед війною 1914 ро ку його з групою кобзарів повезли на Виставку російського народного мистецтва у Берлін. Почула його курфюрстиня, й він отримав запрошення від Вільгельма ІІ – співав тому козацькі думи. Отак він заробив трохи грошей і поїхав до Парижа. Мріяв побачи ти роботи Пабло Пікассо. Сів біля його майстерні й почав співати. Пікассо потім розповідав радянському мистецтвознавцеві Міхаілу Алпатову, мовляв, Татлін так гарно співав і грав, що він запросив його до себе. А той раптом зі сліпого кобзаря перетворився на цілком зрячого й почав роздивлятися роботи метра. Тоді ж Татлін закохався в двомірні скульптури Пікассо і почав робити так звані контррельєфи. А потім уславився баштою Третього інтернаціоналу. Першими ми були і в концептуалізмі: роботи Василя Єрмилова 1930-их років. Між іншим, це помітили французькі мистецтвознавці й написали, що він випередив Європу на цілих 10 років.
Повністю тут: Tyzhden.ua
