перспектива
22 Jun 2013 10:34![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aakinaА.Титаренко: "Руїна вже тут".
Хвилювання українців з приводу нинішнього українського режиму зазвичай обертаються навколо двох основних тем: загрози української національної ідентичності, яка виходить з політики русифікації, що проводиться українським урядом, а також пихи, жадібності та некомпетентності окремих чиновників, які представляють режим. Частково вони продиктовані інерцією від минулих років, наповнених боротьбою проти радянського (і польського) придушення всього українського, яка і стимулює страх русифікації.
Добре відомий вислів: "Якщо буде нація, буде і держава". Тим часом, саме держава (тоді - радянська республіка) провела чистку представників української нації шляхом Голодомора, а потім дозволила мільйонам російських поселенців зайняти звільнені землі Східної та Південної України. Тепер українці стоять перед ультиматумом:або прийняти Україну такою, якою вона є, зі значною часткою російськомовного населення, чільна частина якої прихильна до Росії, або згодитись на федералізацію і, зрештою, відторгнення частини історичних земель України. Існує ще один варіант - українізація Сходу на Півдня, але вона займе десятиріччя, якщо тільки не впроваджувати її радянськими методами. З точки зору української державності необхідність останнього варіанту, на мою думку, сумнівна. Адже уже існує рух російськомовних українських націоналістів, більшість Сходу та Півдня підтримують незалежність, хоча (за радянською традицією) що більше уряд тисне, то пасивний спротив нав'язуваним ідеям все більш росте. Дуже гарним прикладом в цьому сенсі є цьогорічні вступні екзамени до університетів: після трьох років агресивної русифікації, яку проводив Дмитро Табачник, кількість абітурієнтів, що забажали написати вступний твір російською, впала до історичного мінімума, лише 2-3%. Це також доказує, що поєднання Сходу, Заходу та Півдня тільки зробить більш унікальною українську національну культуру, мову та самоідентифікацію.
Втім, який би варіант ми не розглядали, майбутній розвиток України вимагає сильного і послідовного керування. Причому "сильний" зовсім не означає силове насаджування закону. Україна зараз має інструментів для примусу більше, ніж достатньо: більше 1% українців зайнятий в Міністерстві Внутрішніх Справ. Проблема в тому, що лише 1% українців довіряє міліції, тобто, навіть не всі правоохоронці своїй системі довіряють. Сила означає здатність уряду контролювати ситуацію в країні, за підтримки населення. При цьому він повинен бути достатньо компетентним для впровадження своєї політики, яка, в свою чергу, має диктуватись національними інтересами. На мою думку, чинний український уряд жодному з цих критеріїв не задовольняє. Більше того, він поступово веде Україну в стан руїни. Варто зауважити, що українська державність зовсім не зникла після підписання Переяславського договору 1654 р., вона була втрачена в результаті Руїни, яка розпочалась за 10 років після смерті Богдана Хмельницького, і продовжувалась більше 40 років. Три століття придушення всього українського стали наслідком цього коротенького історичного періоду. Урядування Януковича упевнено повертає Україну назад до держави-руїни, і є ризик повторення історії.
Некомпетентність уряду просто ошелешує. Ми всі пам'ятаємо безпрецедентний і ганебний афронт з підписанням мільярдного контракту з іспанським лижним інструктором щодо побудови терміналу зрідженого газу на Чорному Морі. Все насправді куди гірше (дивно, але це так і є), адже уряд продовжував проштовхувати ідею терміналу ще півроку, аби тільки зараз дізнатись, що шляху доставки зрідженого газу з Близького Сходу в українські порти попросту не існує. Чорноморські протоки вже перевантажені, і Туреччина не може пропустити через них гігантські танкери. Далі більше, уряд побудував і відкрив з величезною помпою міжнародні термінали в аеропортах Львова, Києва та Донецька для Евро-2012. Завантаження Київського Міжнародного Терміналу зараз 33% від його потенціалу, а в Львові та Донецьку воно становить менше 10% - тобто це виявилось монументальним марнотратством. "Швидкісні Експреси", які закупив уряд в Hyundai, виявились приміськими електричками, які взагалі непридатні для довгих надшвидкісних перевезень в українських (та й в будь-яких інших) умовах. Український національний виробник, Крюківський вагонобудівний завод, здатен робити кращі, швидші та дешевші потяги, але коли український состав побив Hyundai на тестовому сегменті залізниці, водій потяга та декілька його начальників... були звільнені.
В фінансовому секторі взагалі катастрофа. Уряд дивиться крізь пальці на велетенські спекуляції газом, і в результаті втратив підтримку МВФ. А сама схема дуже проста. Російський газ купується, скажімо, за 400 дол. за 1000 куб. м. (з ПДВ виходить 600 дол.), а потім продається в державному секторі за 800-1000 дол. Роздрібна ціна тримається штучно низько, на рівні 160 дол., а різниця покривається з державного бюджета. Це значить, що облгази (більшість з яких контролюється людьми Януковича) отримують субсидію від 650 до 850 дол. за 1000 куб. м., з яких чистий прибуток становить 400-600 дол., після відшкодування ПДВ. От на ці суперсубсидії і звернув увагу МВФ, і саме через них відносити були зруйновані. Міжнародні банки або уже покинули Україну, або готуються покинути. THE STANDARD & POOR`S передбачає девальвацію гривні до 9 грн. за 1 дол. (12%) до кінця 2013 р. Торговельний баланс України досяг дефіциту в 900 млн. щомісяця, в той час коли доходи бюджету нижче запланованих, а українська економіка сповзає в рецессію. Зусилля уряду стабілізувати фінансову ситуацію безрезультатні, щоб не сказати гірше, адже вони тільки ведуть до збільшення тіньового сектору економіки, яка уже складає 40% валового національного продукту (ВНП). Останні новини розповідають, як українська податкова вчинила наліт на український офіс світової платіжної системи WebMoney (еквівалент PayPal та ін.), і планує заборонити операції Forex в Україні. Всі гроші, які українці зберігали в системі WebMoney, були попросту експропрійовані податковою. Офіційні причини такого рейду протирічать здоровому глузду та людській логіці, тоді як реальна причина полягає в тому, що син Януковича Олександр має власний бізнес електронних розрахунків, який зветься GlobalMoney (хоч існує лише в Україні), однак українці надавали перевагу міжнародним WebMoney. Тепер вони офіційно заборонені, їх українські оператори поза законом, і українці змушені користуватись WebMoney вже через російські банки.
Політика режиму також включає і використання закону в своїх інтересах в прямій і брутальній формі. Замість того, щоб захищати закон і порядок, міліція змушена захищати інтереси окремих членів правлячого угруповання. Найгірша частина полягає в тому, що представники Партії Регіонів використовують хуліганські банди для нападів на політичні демонстрації (наприклад, демонстрацію 18 травня в Києві), а також для рейдерських захоплень. При цьому міліцію інструктують допомагати і захищати бандитів. Це означає усунення правоохоронних органів від їх реальних функцій і зведення їх до рівня "стояння на шухері" під час діяльності прорежимних банд. Реальне місце міліції було чітко показане в одному із харківських ресторанів. Українські правоохоронці затримали п'яного і психічно неврівноваженого суддю, який святкував свій день народження і вчинив дебош. Наступного дня всі троє міліціонерів, які виконували свої обов'язки, були арештовані, а суддю звільнили. За таких умов жоден український бізнес не відчуває себе в безпеці, чи принаймні добре захищеним. І не дивно, що еміграція з України уже набуває ознак хвилі, і що міліції українці не довіряють.
Віктор Янукович навіть свою команду не контролює. Заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін продовжує давати інтерв'ю, які б'ють по іміджу Україні, і виставляють його начальника на міжнародне посміховисько, а інші чиновники його в цьому мавпують. Конфлікт між двома олігархічними групами за виключні права в металургії вже призвели до зупинки "Дніпроспецсталі" та "Запоріжсталі" - вперше з Великої Вітчизняної Війни.
Перелік таких випадків тягнеться в нескінченність, і практично не існує розв'язку цього конфлікту в межах закону та національних інтересів. Те саме стосується ув'язнення Юлії Тимошенко, викликане жахом і бажанням вендетти, яке нанесло непоправної шкоди України.
Підсумовуючи ці тренди легко побачити одну загрозливу тенденцію: під владою Януковича Україна повільно, але упевнено сповзає до держави-руїни, або (як це зветься зараз), дрейфує до стану "держави, що не відбулась" (failed state). Якщо цей дрейф не буде зупинено, українська нація ризикує повторити історію, яка відбулась в далекому XVIII ст. після Руїни...
UPD 26.06. Ю. Мостова:
Хвилювання українців з приводу нинішнього українського режиму зазвичай обертаються навколо двох основних тем: загрози української національної ідентичності, яка виходить з політики русифікації, що проводиться українським урядом, а також пихи, жадібності та некомпетентності окремих чиновників, які представляють режим. Частково вони продиктовані інерцією від минулих років, наповнених боротьбою проти радянського (і польського) придушення всього українського, яка і стимулює страх русифікації.
Добре відомий вислів: "Якщо буде нація, буде і держава". Тим часом, саме держава (тоді - радянська республіка) провела чистку представників української нації шляхом Голодомора, а потім дозволила мільйонам російських поселенців зайняти звільнені землі Східної та Південної України. Тепер українці стоять перед ультиматумом:або прийняти Україну такою, якою вона є, зі значною часткою російськомовного населення, чільна частина якої прихильна до Росії, або згодитись на федералізацію і, зрештою, відторгнення частини історичних земель України. Існує ще один варіант - українізація Сходу на Півдня, але вона займе десятиріччя, якщо тільки не впроваджувати її радянськими методами. З точки зору української державності необхідність останнього варіанту, на мою думку, сумнівна. Адже уже існує рух російськомовних українських націоналістів, більшість Сходу та Півдня підтримують незалежність, хоча (за радянською традицією) що більше уряд тисне, то пасивний спротив нав'язуваним ідеям все більш росте. Дуже гарним прикладом в цьому сенсі є цьогорічні вступні екзамени до університетів: після трьох років агресивної русифікації, яку проводив Дмитро Табачник, кількість абітурієнтів, що забажали написати вступний твір російською, впала до історичного мінімума, лише 2-3%. Це також доказує, що поєднання Сходу, Заходу та Півдня тільки зробить більш унікальною українську національну культуру, мову та самоідентифікацію.
Втім, який би варіант ми не розглядали, майбутній розвиток України вимагає сильного і послідовного керування. Причому "сильний" зовсім не означає силове насаджування закону. Україна зараз має інструментів для примусу більше, ніж достатньо: більше 1% українців зайнятий в Міністерстві Внутрішніх Справ. Проблема в тому, що лише 1% українців довіряє міліції, тобто, навіть не всі правоохоронці своїй системі довіряють. Сила означає здатність уряду контролювати ситуацію в країні, за підтримки населення. При цьому він повинен бути достатньо компетентним для впровадження своєї політики, яка, в свою чергу, має диктуватись національними інтересами. На мою думку, чинний український уряд жодному з цих критеріїв не задовольняє. Більше того, він поступово веде Україну в стан руїни. Варто зауважити, що українська державність зовсім не зникла після підписання Переяславського договору 1654 р., вона була втрачена в результаті Руїни, яка розпочалась за 10 років після смерті Богдана Хмельницького, і продовжувалась більше 40 років. Три століття придушення всього українського стали наслідком цього коротенького історичного періоду. Урядування Януковича упевнено повертає Україну назад до держави-руїни, і є ризик повторення історії.
Некомпетентність уряду просто ошелешує. Ми всі пам'ятаємо безпрецедентний і ганебний афронт з підписанням мільярдного контракту з іспанським лижним інструктором щодо побудови терміналу зрідженого газу на Чорному Морі. Все насправді куди гірше (дивно, але це так і є), адже уряд продовжував проштовхувати ідею терміналу ще півроку, аби тільки зараз дізнатись, що шляху доставки зрідженого газу з Близького Сходу в українські порти попросту не існує. Чорноморські протоки вже перевантажені, і Туреччина не може пропустити через них гігантські танкери. Далі більше, уряд побудував і відкрив з величезною помпою міжнародні термінали в аеропортах Львова, Києва та Донецька для Евро-2012. Завантаження Київського Міжнародного Терміналу зараз 33% від його потенціалу, а в Львові та Донецьку воно становить менше 10% - тобто це виявилось монументальним марнотратством. "Швидкісні Експреси", які закупив уряд в Hyundai, виявились приміськими електричками, які взагалі непридатні для довгих надшвидкісних перевезень в українських (та й в будь-яких інших) умовах. Український національний виробник, Крюківський вагонобудівний завод, здатен робити кращі, швидші та дешевші потяги, але коли український состав побив Hyundai на тестовому сегменті залізниці, водій потяга та декілька його начальників... були звільнені.
В фінансовому секторі взагалі катастрофа. Уряд дивиться крізь пальці на велетенські спекуляції газом, і в результаті втратив підтримку МВФ. А сама схема дуже проста. Російський газ купується, скажімо, за 400 дол. за 1000 куб. м. (з ПДВ виходить 600 дол.), а потім продається в державному секторі за 800-1000 дол. Роздрібна ціна тримається штучно низько, на рівні 160 дол., а різниця покривається з державного бюджета. Це значить, що облгази (більшість з яких контролюється людьми Януковича) отримують субсидію від 650 до 850 дол. за 1000 куб. м., з яких чистий прибуток становить 400-600 дол., після відшкодування ПДВ. От на ці суперсубсидії і звернув увагу МВФ, і саме через них відносити були зруйновані. Міжнародні банки або уже покинули Україну, або готуються покинути. THE STANDARD & POOR`S передбачає девальвацію гривні до 9 грн. за 1 дол. (12%) до кінця 2013 р. Торговельний баланс України досяг дефіциту в 900 млн. щомісяця, в той час коли доходи бюджету нижче запланованих, а українська економіка сповзає в рецессію. Зусилля уряду стабілізувати фінансову ситуацію безрезультатні, щоб не сказати гірше, адже вони тільки ведуть до збільшення тіньового сектору економіки, яка уже складає 40% валового національного продукту (ВНП). Останні новини розповідають, як українська податкова вчинила наліт на український офіс світової платіжної системи WebMoney (еквівалент PayPal та ін.), і планує заборонити операції Forex в Україні. Всі гроші, які українці зберігали в системі WebMoney, були попросту експропрійовані податковою. Офіційні причини такого рейду протирічать здоровому глузду та людській логіці, тоді як реальна причина полягає в тому, що син Януковича Олександр має власний бізнес електронних розрахунків, який зветься GlobalMoney (хоч існує лише в Україні), однак українці надавали перевагу міжнародним WebMoney. Тепер вони офіційно заборонені, їх українські оператори поза законом, і українці змушені користуватись WebMoney вже через російські банки.
Політика режиму також включає і використання закону в своїх інтересах в прямій і брутальній формі. Замість того, щоб захищати закон і порядок, міліція змушена захищати інтереси окремих членів правлячого угруповання. Найгірша частина полягає в тому, що представники Партії Регіонів використовують хуліганські банди для нападів на політичні демонстрації (наприклад, демонстрацію 18 травня в Києві), а також для рейдерських захоплень. При цьому міліцію інструктують допомагати і захищати бандитів. Це означає усунення правоохоронних органів від їх реальних функцій і зведення їх до рівня "стояння на шухері" під час діяльності прорежимних банд. Реальне місце міліції було чітко показане в одному із харківських ресторанів. Українські правоохоронці затримали п'яного і психічно неврівноваженого суддю, який святкував свій день народження і вчинив дебош. Наступного дня всі троє міліціонерів, які виконували свої обов'язки, були арештовані, а суддю звільнили. За таких умов жоден український бізнес не відчуває себе в безпеці, чи принаймні добре захищеним. І не дивно, що еміграція з України уже набуває ознак хвилі, і що міліції українці не довіряють.
Віктор Янукович навіть свою команду не контролює. Заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін продовжує давати інтерв'ю, які б'ють по іміджу Україні, і виставляють його начальника на міжнародне посміховисько, а інші чиновники його в цьому мавпують. Конфлікт між двома олігархічними групами за виключні права в металургії вже призвели до зупинки "Дніпроспецсталі" та "Запоріжсталі" - вперше з Великої Вітчизняної Війни.
Перелік таких випадків тягнеться в нескінченність, і практично не існує розв'язку цього конфлікту в межах закону та національних інтересів. Те саме стосується ув'язнення Юлії Тимошенко, викликане жахом і бажанням вендетти, яке нанесло непоправної шкоди України.
Підсумовуючи ці тренди легко побачити одну загрозливу тенденцію: під владою Януковича Україна повільно, але упевнено сповзає до держави-руїни, або (як це зветься зараз), дрейфує до стану "держави, що не відбулась" (failed state). Якщо цей дрейф не буде зупинено, українська нація ризикує повторити історію, яка відбулась в далекому XVIII ст. після Руїни...
UPD 26.06. Ю. Мостова:
Шляхом протиприродного добору до управління країною прийшов ряд людей, котрі не мають ані найменшого досвіду соціальної відповідальності й ані найменшого уявлення про призначення держави.
«Дзеркало тижня» - SOS, або Лісапетна моя Україна.
