про закон КК та висновок Венеціанської комісії (М. Ставнійчук)

[aakina]

У висновках Венеціанської комісії щодо законопроекту 9073 налічується 69 пунктів, які розміщенні на 16 сторінках тексту, та у яких, як можна пересвідчитись, є об'єктивні оцінки, які не так вже й однозначно вкладаються у озвучений Вадимом Васильовичем "одобрямс". Але законотворцю, який перебуває у ейфорійному стані, вистачає 5 пунктів для того, щоб робити однозначний висновок! До речі, стан цей загрожує втратою об'єктивності, що і відбувається далі у цій святковій історії. Будь-які думки, що не вкладаються у координати ставлення автора до свого творіння, оголошуються крамольними. А носії цих думок – або не вартими уваги, або просто "врагами народа" "...цитирование одного из чиновников аппарата Комиссии (даже не члена комиссии) выглядит просто смешно" – підкреслює пан Колесніченко. Навіть незручно вказувати такій освіченій людині, що тут він потрапив у не дуже зручне становище. Справа в тому, що пані Артеміза-Тетяна Чіска, на яку натякає Вадим Васильович, хоч і "не член", але очолює відділ демократичних інституцій та фундаментальних прав. Особа поважна і авторитетна. І коли у п. Чіски бере коментар Deutsche Welle, то їм чомусь не смішно. Особливо, якщо вона каже, що Венеціанська комісія не переконана у збалансованості законопроекту...

Далі – як нерідко буває у святкових історіях, "все смешнее и смешнее". Такі закони жанру. Справжні мрійники від політики здатні будь-що перетворити на переможні реляції. Треба віддати належне – це також мистецтво. Я б поаплодувала, однак не в цьому випадку. Бо далі, блукаючи у пошуках логічного завершення своєї "блоготворчості", шановний Вадим Васильович раптом натрапив... на мою персону! Ось так: "Кстати, член Венецианской комиссии от Украины госпожа Ставнийчук, попытавшаяся на заседании выступить против права человека на родной язык и заявившая что в Украине нет проблемы языкового регулирования, была не поддержана Комиссией и ее членами...". От де дива святкові! Пана Вадима там не було, тож, він може щось недочув чи зрозумів не так... Тож звітую. Перше: я не спробувала виступити, а виступила. Друге: на відміну від Сергія Ківалова, який представляв свій законопроект і стверджував, що в Україні існує мовний конфлікт, я сказала (вимушена була втрутитись), що в Україні, дякувати Богові, немає жодного МОВНОГО КОНФЛІКТУ, а якщо Вадим Колесніченко почув "мовне регулювання", то такими проблемами опікуються лікарі-отоларінгологи. При цьому мною не заперечувалось, що певні проблеми у мовному питанні існують. Головне, на чому я наголосила це те, що наше теперішнє завдання і українського законодавця, і Венеціанської комісії, яка надає Україні рекомендації у мовному питанні, не погіршувати правове регулювання мовних питань. Тому і підтримала рекомендації Венеціанської комісії у повному обсязі, зокрема у частині констатації ризиків державної мовної політики, які можуть серйозно проявитися у разі прийняття законопроекту у запропонованій В.Колесніченком та С.Ківаловим редакції.

До слова, моя позиція була повністю сприйнята членами Венеціанської комісії. І текст відповідного Висновку залишився у запропонованій експертами редакції без вилучень, які пропонував зробити С. Ківалов. А отже: з відзначенням певних позитивів, а також з констатацією реальних ризиків і викликів у мовному питанні.

І третє. Щодо прав людини на рідну мову. Мені здається, що можна користуватися однією мовою і при цьому не розуміти одне одного. А можна відчувати єдність, розмовляючи різними мовами. Це я до того, що комусь, звісно, можуть не подобатись мої слова про відсутність мовного конфлікту. Бо напередодні кожних виборів знаходяться люди, яким дуже потрібен саме цей вид непорозуміння між людьми.

В. Колесніченко веде свій блог російською. Я, на відміну від нього – українською. Ми маємо рівні можливості. Ніхто не заважає. Жодного конфлікту.

Повний текст статті.
Висновок Венеціанської Комісії