в цей день 70 років тому

[aakina]

з такими словами звертався до українців А. Волошин:

[ .... ]
Наша держава, як найменша частина земель, заселених нашим українським народом, новий рік
встрічає з великими надіями. Вона осягла свою свободу, своє визволення. ....
В першій половині цього року маємо вибрати представників народної волі — наш перший сойм. Я бажаю вам, дорогі громадяни й громадянки, щоб наш перший сойм виглядав так, як його представляв собі перший теоретик державного устрою Платон, то є, щоб був ведений людьми найрозумнішими і найліпшими, власниками цінних моральних скарбів, щоб з них могли роздавати дари своїм співгромадянам.
От такий розумний і правдивий сойм має бути найціннішим здобутком нашого нового року.
Нашим обов’язком має бути приготовлення політичної почви до того, щоб були усунені всякі перешкоди, які могли б гальмувати витворення того найздоровішого результату народної волі, щоб ми могли віддалити хитрі змагання заздрих сусідів. Вони тут платили, витворювали партії й партійки, які служили їхнім цілям, створювали тут з одного народу дві-три ворожі собі Групи, які взаємно гальмували наш всесторонній розвиток, щоб в даний момент увесь наш народ зробити собі погноєм. Плачені агенти тих ворожих стремлінь лицемірно били себе в груди, що вони от такі й такі патріоти, вожді, русскіє, тутешняки і вели наш народ в обійми неволі.
Їхні зрадницькі плани не вдалися. В обійми попали лиш самі "вожди", а народ остався вільним на своїй рідній землі, хоч заплатив дорого, бо віддав історичні центри, в які інвестував протягом довгих століть много-много мільйонів і 40 000 українських душ.
Ми принесли ту жертву, однак її ціною освободились від тих внутрішніх ворогів, що наше народне тіло, нашу народну єдність розкладали на ворожі табори.
Молю Бога, щоб той переворот научив нас раз назавжди не вірити плаченим аґентам, щоб ми високо й гордо піднесли наш народний синьо-жовтий прапор, нашу реліґійно-моральну традицію, нашу мову й її багату літературу, наші народні співи й звичаї, як також будували свою всенародну політику на твердих моральних основах для добра нашого українського народу, нашої дорогої держави...
Хто знає і любить своє, того не зловить агент чужих ворожих нам інтересів.
Я вірю, що наш добрий народ порозуміє прикази часу, порозуміє своє історичне завдання й не забуде, що на нього дивляться мільйони братів українців за кордоном, які так щиро, так тепло вітали нашу свободу, яка має бути зорею свободи дальших більших українських земель.
[ .... ]

З Різдвяної промови прем’єра Карпатської України Авґустина Волошина, оголошеної по радіо на святвечір до українського народу.

(надруковано в газ. "Нова Свобода" 1939, 11 січня)