максим cтріха vs петро толочко

[aakina]

...




Петро Толочко:

Слухаєш радіопередачі (аналогічна картина на телебаченні і в періодичній пресі) - і складається враження, що в нас нікому й діла немає до чистоти української мови. Кожен говорить, як хоче, не особливо переймаючись тим, що порушує усталені традиції літературної мови, а головне - правопис, відступ від якого в усіх цивілізованих країнах свідчить про малограмотність.

М.Стріха:

... монографія визначного українського філолога Юрія Шевельова "Українська мова у першій половині ХХ століття. Стан і статус". У ній безсторонньою мовою фактів і посилань оповідається не лише про те, як розстрілювали цілі колективи мовознавців, але й директивно забороняли в українській мові все, що свідчило про її самобутність. Було проскрибовано злополучну літеру "ґ", кличний відмінок, давно минулий час, - лишень з тієї причини, що в російській мові своїх відповідників вони не мали. У 1937 році в статті газети "Правда" таврувалося як "націоналістичне" навіть українське слово "подвір’я", - бо ж є "правильне" слово "двір", яке відповідає російському "двор".

Я не застав тих страшних 1930-х, - і слава Богу! Але коли я розпочинав свою письменницьку дорогу на початку вісімдесятих, редактори ще мали списки "небажаних" "націоналістичних" слів (особливо "небезпечним" чомусь вважалося слівце "позаяк"). А в пам’яті старших жили ще надто свіжі спогади про цькування двох найвидатніших українських перекладачів - Лукаша та Кочура - за їхню "націоналістичну" (насправді - просто неймовірно багату й вишукану) мову, що була разюче відмінна від убогого канцеляриту передовиць газети "Радянська Україна".