Якби не Крим ...
2 Mar 2014 12:14![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aakina
Іван ДовганичНу що ж мої малята, любі хлопчики й дівчата! Сердечно всіх вас вітаю!
Щодня отримую від вас багато листів, у яких ви запитуєте дідуся Івана «що це воно коїться?» і «що воно буде?». Зараз, звісно, всі питання про Крим. Тож вмощуйтеся зручненько і слухайте уважненько. Дідусь Іван зараз все докладно розповість.
Розпочну з того, що все буде добре. Крим Росія собі не відбере і третя світова війна не розпочнеться. Решта стане результатом більших чи менших поступок і компромісів. Це не означає, що українській владі треба розслаблено очікувати результату – чим активніше і розумніше буде діяти Київ, тим менше буде втрат. Кримська криза, поза всім іншим, відіграла і свою позитивну роль – примусила нову владу в Києві швидко консолідуватися, затвердити уряд і діяти. Правильно вони діють, чи не дуже – час покаже. Але діють і це вже добре. Якби не Крим, вони б до літа ділили між собою посади.
Зараз кримська криза ще в гарячій фазі. Але уважні дітки вже зараз можуть зробити деякі висновки і дати оцінку подіям та окремим задіяним силам.
Перше – наша влада ніколи, аж від проголошення незалежності, серйозно питанням Криму не займалася. Власне, наша влада і Україною не дуже переймалася, тому і вибухнула революція. Події ж у Криму також виникли не на порожньому місці і казати що все лише результат російського втручання не можна. Відповідальність за все, що діється виключно на політиках. Тому, дітки, ставимо нашим політикам жирненьку двієчку! І радимо новій владі ретельніше готуватися до подібних іспитів.
Друге. Деякі малята вважають, що все, що відбувається – це наслідок сценарію, написаного якимись політтехнологами. Так, дітки, політтехнологи існують. І вони пишуть свої сценарії та продають їх за гроші політикам. Бо політтехнологи, щоб ви дітки знали, як і політики, дуже люблять гроші. Але жоден з цих сценаріїв не реалізувався. Бо народ, мої малята, значно мудріший і розумніший за своїх політиків та їхніх політтехнологів. Тому ставимо політтехнологам жирненьку двієчку. І радимо політикам не тринькати гроші на політтехнологів, а витрачати їх на потрібні народу справи.
Третє. Інформацію ми отримуємо із засобів масової інформації. Це телебачення, радіо, газети та інтернет-ресурси. Там працюють журналісти. Це, малята, такі люди, які гадають, що все-все знають. В принципі, вони непогані, хоча більшість із журналістів страждає на майже невиліковну хворобу – вони щиро переконані, що розумніші за своїх читачів і глядачів. А це, звичайно ж не так. Про це свідчить неймовірна кількість дурниць, які розповсюджуються журналістами у ЗМІ. Однак, певну користь журналісти приносять, тому ставимо їм слабеньку трієчку. І просимо їх розпочати лікування, щоб хвороба не перейшла в хронічну стадію.
Четверте, дітки. Про закордон. Сподівання, що з-за кордону прийдуть сильні і розумні дяді і все для нас вирішать, наївні. Ці дяді, якщо навіть і хотіли б щиро допомогти, самі безпорадні та розгублені. І взагалі, настав час зрозуміти, що лише ми самі маємо наводити лад у своїй домівці. До речі, сподівання деяких кримських малят, що прийде в Крим Росія і буде їм щастя, так само наївні. Бо скоріше за все туди може прийти хіба що відомий кавказький розбишака Рамзанчик Кадиров і перетворить Крим на Чечню. Воно їм треба?
П’яте. Дипломатія. Наша дипломатія, дітки, в цілому працює непогано. Ставимо хлопчикам із МЗС четвірку і просимо підтягнутися до твердої п’ятірки. На майбутнє – потрібно так відрегулювати кадрову політику в МЗС, щоб дипломатами ставали найздібніші і талановиті малята з усієї України, незалежно від того, хто їхні батьки.
Шосте. Армія. Армія, дітки, це така організація, до якої входять найсильніші і найсміливіші хлопчики, які нас із вами захищають від зовнішніх ворогів. Я сподіваюся, що нова влада огорне українське військо належною увагою, щоб ми з вами мали добре забезпечені і озброєні, гарно треновані, професійні і боєздатні збройні сили. Тоді хулігани з сусідніх держав двісті разів подумають, чи варто заходити на нашу вулицю.
І наостанок, педагогічне. Часом буває так, коли в цілому непоганий, чемний хлопчик потрапляє під вплив хуліганів і сам стає хуліганом. Це я про російського хлопчика-відмінника Вовки Путіна, який підпав під вплив хронічного українського двієчника Віті Медведчука. Про хуліганські витівки Медведчука ми з вами, безперечно, багато чули і знаємо. Я лише дивуюся, куди дивиться Комісія у справах неповнолітніх правопорушників.
Тож, мої малята, любі хлопчики й дівчата, будьте розумними і ростіть здоровими та щасливими.
Зима врешті-решт закінчується і завтра перший день весни.
Завжди ваш,
Дідусь Іван
Щодня отримую від вас багато листів, у яких ви запитуєте дідуся Івана «що це воно коїться?» і «що воно буде?». Зараз, звісно, всі питання про Крим. Тож вмощуйтеся зручненько і слухайте уважненько. Дідусь Іван зараз все докладно розповість.
Розпочну з того, що все буде добре. Крим Росія собі не відбере і третя світова війна не розпочнеться. Решта стане результатом більших чи менших поступок і компромісів. Це не означає, що українській владі треба розслаблено очікувати результату – чим активніше і розумніше буде діяти Київ, тим менше буде втрат. Кримська криза, поза всім іншим, відіграла і свою позитивну роль – примусила нову владу в Києві швидко консолідуватися, затвердити уряд і діяти. Правильно вони діють, чи не дуже – час покаже. Але діють і це вже добре. Якби не Крим, вони б до літа ділили між собою посади.
Зараз кримська криза ще в гарячій фазі. Але уважні дітки вже зараз можуть зробити деякі висновки і дати оцінку подіям та окремим задіяним силам.
Перше – наша влада ніколи, аж від проголошення незалежності, серйозно питанням Криму не займалася. Власне, наша влада і Україною не дуже переймалася, тому і вибухнула революція. Події ж у Криму також виникли не на порожньому місці і казати що все лише результат російського втручання не можна. Відповідальність за все, що діється виключно на політиках. Тому, дітки, ставимо нашим політикам жирненьку двієчку! І радимо новій владі ретельніше готуватися до подібних іспитів.
Друге. Деякі малята вважають, що все, що відбувається – це наслідок сценарію, написаного якимись політтехнологами. Так, дітки, політтехнологи існують. І вони пишуть свої сценарії та продають їх за гроші політикам. Бо політтехнологи, щоб ви дітки знали, як і політики, дуже люблять гроші. Але жоден з цих сценаріїв не реалізувався. Бо народ, мої малята, значно мудріший і розумніший за своїх політиків та їхніх політтехнологів. Тому ставимо політтехнологам жирненьку двієчку. І радимо політикам не тринькати гроші на політтехнологів, а витрачати їх на потрібні народу справи.
Третє. Інформацію ми отримуємо із засобів масової інформації. Це телебачення, радіо, газети та інтернет-ресурси. Там працюють журналісти. Це, малята, такі люди, які гадають, що все-все знають. В принципі, вони непогані, хоча більшість із журналістів страждає на майже невиліковну хворобу – вони щиро переконані, що розумніші за своїх читачів і глядачів. А це, звичайно ж не так. Про це свідчить неймовірна кількість дурниць, які розповсюджуються журналістами у ЗМІ. Однак, певну користь журналісти приносять, тому ставимо їм слабеньку трієчку. І просимо їх розпочати лікування, щоб хвороба не перейшла в хронічну стадію.
Четверте, дітки. Про закордон. Сподівання, що з-за кордону прийдуть сильні і розумні дяді і все для нас вирішать, наївні. Ці дяді, якщо навіть і хотіли б щиро допомогти, самі безпорадні та розгублені. І взагалі, настав час зрозуміти, що лише ми самі маємо наводити лад у своїй домівці. До речі, сподівання деяких кримських малят, що прийде в Крим Росія і буде їм щастя, так само наївні. Бо скоріше за все туди може прийти хіба що відомий кавказький розбишака Рамзанчик Кадиров і перетворить Крим на Чечню. Воно їм треба?
П’яте. Дипломатія. Наша дипломатія, дітки, в цілому працює непогано. Ставимо хлопчикам із МЗС четвірку і просимо підтягнутися до твердої п’ятірки. На майбутнє – потрібно так відрегулювати кадрову політику в МЗС, щоб дипломатами ставали найздібніші і талановиті малята з усієї України, незалежно від того, хто їхні батьки.
Шосте. Армія. Армія, дітки, це така організація, до якої входять найсильніші і найсміливіші хлопчики, які нас із вами захищають від зовнішніх ворогів. Я сподіваюся, що нова влада огорне українське військо належною увагою, щоб ми з вами мали добре забезпечені і озброєні, гарно треновані, професійні і боєздатні збройні сили. Тоді хулігани з сусідніх держав двісті разів подумають, чи варто заходити на нашу вулицю.
І наостанок, педагогічне. Часом буває так, коли в цілому непоганий, чемний хлопчик потрапляє під вплив хуліганів і сам стає хуліганом. Це я про російського хлопчика-відмінника Вовки Путіна, який підпав під вплив хронічного українського двієчника Віті Медведчука. Про хуліганські витівки Медведчука ми з вами, безперечно, багато чули і знаємо. Я лише дивуюся, куди дивиться Комісія у справах неповнолітніх правопорушників.
Тож, мої малята, любі хлопчики й дівчата, будьте розумними і ростіть здоровими та щасливими.
Зима врешті-решт закінчується і завтра перший день весни.
Завжди ваш,
Дідусь Іван
