![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aakinaРосійський правитель Владімір Путін твердо стояв на тому, що Україна має вступити лише до створеного ним сіромашного Митного союзу, і таким чином стати частиною його маніакального плану відновлення колишньої радянської імперії.
Розв’язка настала 29 листопада 2013 року, коли у Вільнюсі на третьому саміті Східного Партнерства готувалося підписання Угоди про Асоціацію між Європейським Союзом і Україною. Все було зроблено для того, аби благословити єднання, яке підтримувала основна частина українського суспільства. До латвійської столиці прибули керівники ЄС, Єврокомісари, канцлер Німеччини Ангела Меркель. Завчасно прилетів і В. Янукович зі своїми опричниками і чисельною охороною.
За п’ятнадцять хвилин до того, як мало розпочатися офіційне ухвалення доленосного документу, В. Януковичу терміново зателефонував В. Путін. Що і яким тоном кремлівський очільник говорив на вухо колишньому шахтарському завгару, знають лише вони двоє. Але саме цей дзвінок став поворотним моментом для долі України і українців у новітній нашій історії. Та й шахрая Януковича також. Події від цієї миті стали розвиватися у непередбачуваному для українських правителів напрямку. Як і для всього світу. Людство впритул наблизилося до Третьої світової війни. Кремлівський лідер В. Путін опинився біля бікфордового шнуру до порохової бочки величезної української суспільної кризи…
Насамперед, 192-сантиметровий юзівський крадій і корупціонер, проігнорувавши всі норми порядності та людяності, відмовився підписувати Угоду про Асоціацію з Євросоюзом і це неймовірно збурило людей у нашій державі. Я вже й не кажу про пов’язаний із цим подив щодо цього всього європейського співтовариства. Отже, заповітна мрія мільйонів українців про те, що нарешті буде офіційно оформлено курс на євроінтеграцію, побудову в Україні нарешті-таки правової держави, з верховенством права, формуванням громадянського суспільства знову відкладалося на невизначений час. Якщо навіть не назавжди. Оскільки Москва, підсунувши через фінт Януковича «свиню» Євросоюзу на порозі безпосереднього оформлення Угоди про Асоціацію, зрозуміло ж, розраховувала на вступ Києва до Митного союзу, що насправді означало входження України під новий протекторат Кремля…
Сім неймовірно важких, страшних місяців прожила Україна від передостаннього дня осені 2013-го, який став ключовим моментом в її історії, аж поки в Брюсселі, 27 червня 2014 року новий президент України Петро Порошенко не поставив від Угодою про Асоціацію України з ЄС свій підпис.
Дорогою ціною заплачено за цю зупинку в дорозі до нового життя України. Понад сотню смертей на Майдані, понад пів тисячі героїчно полеглих воїнів у боях із терористами, за станом на серпень 2014-го, які намагаються відколоти Донбас від нашої держави. Путін і його сатрапи анексували Крим. Замало не щодоби в вогненному протиборстві гинуть безневинні мирні люди. І кінця-краю цьому кривавому місиву, в яке втягнула Україну Росія, поки що не видно.
Усім добре відома особа, яка спричинила всі ці біди: поневіряння тисяч біженців і переселенців, сирітство сотень українських дітей, каліцтва колишніх солдатів і мирних жителів нашої держави, які пройшли крізь м’ясорубки зон конфліктів. Ім’я її стало чорною притчею во язицех замало не для всього світу.
Джерело - www.content.net.ua
Розв’язка настала 29 листопада 2013 року, коли у Вільнюсі на третьому саміті Східного Партнерства готувалося підписання Угоди про Асоціацію між Європейським Союзом і Україною. Все було зроблено для того, аби благословити єднання, яке підтримувала основна частина українського суспільства. До латвійської столиці прибули керівники ЄС, Єврокомісари, канцлер Німеччини Ангела Меркель. Завчасно прилетів і В. Янукович зі своїми опричниками і чисельною охороною.
За п’ятнадцять хвилин до того, як мало розпочатися офіційне ухвалення доленосного документу, В. Януковичу терміново зателефонував В. Путін. Що і яким тоном кремлівський очільник говорив на вухо колишньому шахтарському завгару, знають лише вони двоє. Але саме цей дзвінок став поворотним моментом для долі України і українців у новітній нашій історії. Та й шахрая Януковича також. Події від цієї миті стали розвиватися у непередбачуваному для українських правителів напрямку. Як і для всього світу. Людство впритул наблизилося до Третьої світової війни. Кремлівський лідер В. Путін опинився біля бікфордового шнуру до порохової бочки величезної української суспільної кризи…
Насамперед, 192-сантиметровий юзівський крадій і корупціонер, проігнорувавши всі норми порядності та людяності, відмовився підписувати Угоду про Асоціацію з Євросоюзом і це неймовірно збурило людей у нашій державі. Я вже й не кажу про пов’язаний із цим подив щодо цього всього європейського співтовариства. Отже, заповітна мрія мільйонів українців про те, що нарешті буде офіційно оформлено курс на євроінтеграцію, побудову в Україні нарешті-таки правової держави, з верховенством права, формуванням громадянського суспільства знову відкладалося на невизначений час. Якщо навіть не назавжди. Оскільки Москва, підсунувши через фінт Януковича «свиню» Євросоюзу на порозі безпосереднього оформлення Угоди про Асоціацію, зрозуміло ж, розраховувала на вступ Києва до Митного союзу, що насправді означало входження України під новий протекторат Кремля…
Сім неймовірно важких, страшних місяців прожила Україна від передостаннього дня осені 2013-го, який став ключовим моментом в її історії, аж поки в Брюсселі, 27 червня 2014 року новий президент України Петро Порошенко не поставив від Угодою про Асоціацію України з ЄС свій підпис.
Дорогою ціною заплачено за цю зупинку в дорозі до нового життя України. Понад сотню смертей на Майдані, понад пів тисячі героїчно полеглих воїнів у боях із терористами, за станом на серпень 2014-го, які намагаються відколоти Донбас від нашої держави. Путін і його сатрапи анексували Крим. Замало не щодоби в вогненному протиборстві гинуть безневинні мирні люди. І кінця-краю цьому кривавому місиву, в яке втягнула Україну Росія, поки що не видно.
Усім добре відома особа, яка спричинила всі ці біди: поневіряння тисяч біженців і переселенців, сирітство сотень українських дітей, каліцтва колишніх солдатів і мирних жителів нашої держави, які пройшли крізь м’ясорубки зон конфліктів. Ім’я її стало чорною притчею во язицех замало не для всього світу.
Джерело - www.content.net.ua
