![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aakinaБула в нас ікона ХVI століття. Її забрали в Музей атеїзму до Почаєва, там вона зникла. Потім наші люди з Кутиско їздили туди, дивилися серед експонатів. Говорили, що є ікона Матері Божої і написано, що з Кутиско, але люди казали, що то зовсім не та ікона. Підмінили.
Нині парафія сіл Печірна і Кутиско належать до Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви відповідно. Жителі Печірної і Коростови без сутичок на початку 2000-х перейшли від московських служителів під правління українських церков. А от в Кутиско йшли бійки з засланими священнослужителями прямо перед іконостасом - релігійний конфлікт в нас був на початку 2000-х. Вже кругом в районі київський патріархат, а в Кутиско ще правила рука Москви. В нас спокон віку був один священик на дві церкви. Громада Печірної спокійно перейшла в Київський патріархат. А в Кутиско залишився правити старенький священик від МП.
Він жив в Тернополі, коли сам приїжджав, коли привозили. Політики ніякої не вів перед парафіянами, казав: «що душею і серцем я з вами, з Україною, але на старість не хочу міняти канонів», то і його не чіпали. Батьків старенького священика колись комуна вислала на Сибір, то він був більше українським, чим московським за душевними переконаннями.
Старий священик знесилився правити на схилі літ. Дали в Кутиско молодого. І може би молодий довше правив, коли би в церкву не приніс зухвалість від московського патріархату. - Прийшов молодий священик зі Зборівщини. Він почав казати на проповідях, що Бог не розуміє в молитвах української мови. Адже наші хористи ще за старенького священика відучились співати на старослов’янській мові. А той все хотів перевести назад. Церковний хор співав по-українськи, а він співав по-своєму. І постійно нагадував: «Бог не розуміє української мови». І ще на проповідях натякав, що як це так, що в селі є вчителі, є розумні люди, а не можуть осмислити, на якій мові служити Богу.
Такі слова про рідну мову обурили вчителів, директора, прихожан. Жителі Кутиско на зборах вирішили перейти в автокефалію. Предстоятель УАПЦ, світлої пам’яті Митрополит Мефодій тоді надав священика в село. В УПЦ МП вирішили перешкодити наміренню кутищан силовим методом. - Тут ціла бойня була. В нас вже почали правити з новим священиком так, як треба. А тут приїхала ціла команда: кілька монахів, священики, якісь цивільні люди. Почалася в самій церкві така, як бійня. Нашого священика ми закликали, то якийсь монах взяв його за хрест і на грудях перекрутив під шию і мало не задушив. А наші бабці, деякі вже нині покійні, стали захищати його від московітів. Одному чужому монаху навіть бороду обірвали. Ми їх з такою ганьбою вигнали, що сюди вони вже більше не поверталися.
Уривок з матеріалу під назвою "Зникаючі села Тернопільщини.Печірна і Кутиска – там, де музей, скарби, могила і нечиста сила". https://doba.te.ua/post/25834
Нині парафія сіл Печірна і Кутиско належать до Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви відповідно. Жителі Печірної і Коростови без сутичок на початку 2000-х перейшли від московських служителів під правління українських церков. А от в Кутиско йшли бійки з засланими священнослужителями прямо перед іконостасом - релігійний конфлікт в нас був на початку 2000-х. Вже кругом в районі київський патріархат, а в Кутиско ще правила рука Москви. В нас спокон віку був один священик на дві церкви. Громада Печірної спокійно перейшла в Київський патріархат. А в Кутиско залишився правити старенький священик від МП.
Він жив в Тернополі, коли сам приїжджав, коли привозили. Політики ніякої не вів перед парафіянами, казав: «що душею і серцем я з вами, з Україною, але на старість не хочу міняти канонів», то і його не чіпали. Батьків старенького священика колись комуна вислала на Сибір, то він був більше українським, чим московським за душевними переконаннями.
Старий священик знесилився правити на схилі літ. Дали в Кутиско молодого. І може би молодий довше правив, коли би в церкву не приніс зухвалість від московського патріархату. - Прийшов молодий священик зі Зборівщини. Він почав казати на проповідях, що Бог не розуміє в молитвах української мови. Адже наші хористи ще за старенького священика відучились співати на старослов’янській мові. А той все хотів перевести назад. Церковний хор співав по-українськи, а він співав по-своєму. І постійно нагадував: «Бог не розуміє української мови». І ще на проповідях натякав, що як це так, що в селі є вчителі, є розумні люди, а не можуть осмислити, на якій мові служити Богу.
Такі слова про рідну мову обурили вчителів, директора, прихожан. Жителі Кутиско на зборах вирішили перейти в автокефалію. Предстоятель УАПЦ, світлої пам’яті Митрополит Мефодій тоді надав священика в село. В УПЦ МП вирішили перешкодити наміренню кутищан силовим методом. - Тут ціла бойня була. В нас вже почали правити з новим священиком так, як треба. А тут приїхала ціла команда: кілька монахів, священики, якісь цивільні люди. Почалася в самій церкві така, як бійня. Нашого священика ми закликали, то якийсь монах взяв його за хрест і на грудях перекрутив під шию і мало не задушив. А наші бабці, деякі вже нині покійні, стали захищати його від московітів. Одному чужому монаху навіть бороду обірвали. Ми їх з такою ганьбою вигнали, що сюди вони вже більше не поверталися.
Уривок з матеріалу під назвою "Зникаючі села Тернопільщини.Печірна і Кутиска – там, де музей, скарби, могила і нечиста сила". https://doba.te.ua/post/25834
